Жив був соби казак, у его була жинка и еще був сын Грицько. Грицько ходыв в степу за вивцями. От дид с бабою змовляються:
— Стара! Треба нам Грицька оженить.
— Як женить, так женить! — послали воны за Грицьком.
Приходе наймит, да и каже:
— Здоров був, паноче! Батько звилив тоби иты до господив.
Прийшов до дому, устричають його батько и мате:
— Здоров був, сынку! Як соби маешь?
— Слава Богу, тату и мамо! помаленьку, А чого-це вы мене до дому звалы?
А батько каже:
— Та вже-ж я — старый и мате твоя — стара, так треба тебе оженить.
— Не хочу! Пиду соби у степ.
— Почекай (подожди) лышинь трохи: мы порадамось (рада-совет) з добрыми людьми, як воны ска жуть.
— Ну, добре!
От добри люды присовитовалы, щоб даты йому борошня (зерно, хлеб) мишкив шисть и послаты на базар; та и звилить йому, щоб вин не продавав ни евреям, ни купцям, ни старым бабам, а продавав дивчатам и молодыцям, и просыв бы з их за борошно еб…лки. Прийшов старый до дому, та и каже:
— Сынку! Бери пару водив, запрягай у виз и йидь на базар, та везы шисть мишкив борошня; тилко не продавай евреям, купцям и старым бабам, а продавай дивчатам та молодыцям.
От вин узяв пару волив, заприг, наклав на виз бо-рошня и повиз у мисто. Пидъихав к базару, устричае його еврей.
— Здоров був, паноче! Що таке у вас е продажне?
— Ничего нема, бисив еврей! Пидходе купец:
— Що таке, паноче продаете?
— Ничего нема!
Оце подходе к йому молодыця и пытае:
— Що таке продажне?
Вин каже:
— Борошно.
— А скилько е?